Висновки.

Кожна нація , кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Український народ  має дуже різноманітні традиції. Важливо всім знати ці традиції і пронести їх через усе життя, щоб розповісти своїм дітям. У ході проекту ми дуже багато дізналися про свята та обряди українців. І тепер немає сумнівів, що наші однокласники успішно виконають наше опитування. А наша команда на цьому не зупиняється, а продовжує працювати і надалі. З вами була група "Краєзнавчата". До нових зустрічей!!!

Які традицій та обряди збереглися у вашій сім'ї?

Кожний народ на землі з покоління в покоління передає свої звичаї, побут, легенди й світогляд. Усе, що людина вважає своїм, рідним, близьким і улюбленим, успадковано їм від предків і дбайливо зберігається в сучасному світі. Традиції – це саме те, що виховує особистість і допомагає визначитися з життєвими пріоритетами. Свої традиції є також у кожної родини, і наша – не виключення. Такі загальноприйняті свята як Новий рік або Міжнародний жіночий день, дні народження ми відзначаємо у великій компанії. Як правило, за святковим столом збирається багато гостей, проводяться різні конкурси й вікторини. Буває дуже весело, і ми довго потім згадуємо про ці вечори. Але є в нашої родини й свої свята, які проводяться у вузькому сімейному колі. Ці дати значимі для членів родини подій, які залишили незгладимий слід в житті.

Календарні свята й обряди.

Календарна обрядовість поділяється на чотири основних цикли: зимовий, весняний, літній та осінній. Кожний цикл обрядовості приурочувався, з одного боку, до природних явищ, і з іншого – до відповідних їм видів сільськогосподарської діяльності.

Зимовий цикл

СВЯТ-ВЕЧІР (багата кутя, вілія, коляда) – вечір 24 грудня напередодні Різдва.  До нього ретельно готувалися: розтоплювали піч 12 полінами, що висушувалися 12 днів, пекли й варили 12 ритуальних страв, головні з яких – різдвяна кутя (страва з пшениці, меду, маку та горіхів) та узвар (компот із сухофруктів). Під вечір до хати вносили дідуха – обжинкового снопа. Вважалося, що він, як і всі інші хатні речі, набуває чудодійної сили і приносить щастя та успішну працю. По вечері дітей виряджали до родичів і близьких з дарунками й кутею, аби поминути душі померлих. 

КОЛЯДУВАННЯ – давній звичай зимових обходів із виконанням колядок. Група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходила на подвір'я кожної хати, славила господарів, бажала їм здоров'я, щастя, щедрого врожаю, достатку, за що отримувала певну винагороду.

Новий рік. Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення). Навколо цих дат церковного та громадянською календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. 

КУЛАЧНІ БОЇ – народна ритуалізована розвага, відома ще з дохристиянських часів.  Кулачні бої звичайно проходили зимою на льоду річок, ставків, озер, нерідко там, де відбувався обряд водосвяття. Сходилися чоловіки з двох сусідніх сіл або хуторів, у великих селах, як і в містах, бої йшли між предсіавниками вулиць чи кутків.

Весняний цикл

Весняний цикл календарних свят та обрядів у середовищі українців мав особливе значення, бо пов'язувався з найважливішою життєвою справою – закладанням майбутнього врожаю. Тому люди за допомогою обрядів та ритуально-магічних дій намагалися всіляко прискорити прихід весни, тепла, дощу. 

Головним весняним святом у народі завжди вважався  Великдень – свято, котре пізніше християнська церква встановила як Воскресіння Христове.

Воно досить органічно поєднувало давні язичницькі ритуали та церковні обряди. Великдень – це цілий обрядовий цикл, який включає такі основні компоненти: Страсний тиждень, що у свою чергу поділявся на Вербну неділю і Чистий четвер; Великдень (Паска) та Світлий (Великодній) тиждень, до якого входили радуниця (шанування предків) і Світлий (Волочильний) понеділок. У Вербну неділю освячували в церкві лозини верби, якими потім шмагали домочадців та худобу. На Великдень освячуються заздалегідь приготовані паски (святковий хліб) та писанки (великодні яйця).

МАСЛЯНА (Масниці, Масляний, сирна неділя) – давньослов'янське свято на честь весняного пробудження природи.  В деяких місцевостях Масляну зображувала заміжня жінка, яку під жарій возили на санчатах односельці. Широке розповсюдження мав звичай колодки (колодія), відомий у кількох варіантах.

Літній цикл

КУПАЛА (Івана Купала) – давньо-слов'янське свято літнього сонцестояння. Відзначалося 24 червня у період підготовки до збору врожаю. Первісне Ку-палою, очевидно, називали ляльку або опудало, яких купали – топили у воді, заривали у землю, спалювали. 

Особливою поетичністю та чарівністю визначаються купальські свята. Існувало повір'я: хто встигне зірвати квітку папороті (а вона розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається), тому відкриваються заховані скарби, а сам він дістане чудодійну силу та знання. Тому в ніч на Купала сміливі шукали в лісі квіт папороті, дівчата ворожили на вінках, молодь над водою запалювала вогні і стрибала через них: купальські вогні та купальська вода мали цілющу та очищувальну силу.

ЗЕЛЕНІ СВЯТА – українська назва християнського свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. Троіцько-русальна обрядовість знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу.  Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Звичайно їх влаштовували в лісі чи полі, на вигоні за селом.   На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. 

Осінній цикл 

Осінній цикл календарних свят не становить цілісної системи, а ввібрав окремі звичаї та обряди. Їх загальний характер визначався станом засинання природи та підготовкою до зими. Обрядові дії переважно переносилися у приміщення, набуваючи форми вечорниць.

СПАСА – свято православної церкви. За традицією святили яблука, груші, мед, колачі з муки нового врожаю. Після церковної відправи пригощали одне одного пирогами та фруктами, особливо дітей і старців. Великим гріхом вважалося їсти яблука і груші до Спаса. Цієї заборони особливо суворо дотримувалися батьки, що втратили дітей, та діти, в яких померли батьки.

На Спаса разом із фруктами й медом до церкви несли великі оберемки трав, квітів, городніх рослин. Кожний вид освяченого зілля мав своє призначення.

 ПОКРОВИ – християнське свято Покрова святої Богородиці.  У селянському побуті за станом погоди на Покрову намагалися передбачити характер майбутньої зими: Якщо на Покрову вітер з півночі, то зима буде дуже холодна і з хуртовинами, якщо з півдня – то тепла. Казали також, що Покрова покриває або листом, або снігом. До початку жовтня звичайно закінчували сівбу озимих. 

Сімейні обряди та звичаї.

Родильні обряди, що супроводжували народження дитини, ретельно обставлялися магічними діями та обереговими знаками, бо таїнство появи на світ належало до особливо делікатних сфер. Приймаючи роди, повивальна бабка намагалася прищепити дитині необхідні риси характеру.

Аби дитина росла здоровою, під час купання використовували освячені трави та квіти (свячене зілля); у купіль дівчинки додавали меду, а іноді й молока («щоб гарною була»), хлопчикам клали корінь дивосилу («щоб сильними були») або сокиру («щоб уміли майструвати»). Кожен, хто приходив до хати під час ритуалу, мав кинути у купіль монету «на щастя».

 

Весілля в середовищі українців було справжнім драматичним

дійством, що супроводжувалася музикою, співами, танцями, іграми, набуваючи характеру народного свята. Все починалося зі сватання, коли представники родів молодого й молодої домовлялися про весілля. Бували випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. Тоді вона повертала старостам принесений ними хліб, а молодому «дарувала» гарбуза чи макогона. 

Символами єднання були рушник та хліб. Найдраматичнішим моментом весілля був обряд покривання, що символізував перехід молодої до громади жінок та під владу чоловіка – після цього розпочиналися загальні веселощі.  Важливою складовою весільної обрядовості досі залишається вінчання – церковне освячення шлюбу.

Хліб і рушник - одвічні людські символи?

Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику – то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходив із чистими помислами, підносили цю давню, слов’янську святиню.

А кожному, хто покидав рідну домівку, обов’язково мати давала оберіг на щастя – вишитий рушник.

В Україні поширений звичай накривати рушником хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати давала йому рушник, як оберіг від лиха. Тому оспіваний він у віршах і піснях.

Як з’являємось на світ ми,
В крижмі-білі рушники.
Полотняне диво світле,
Плід душі і хист руки.
Як прийде пора до шлюбу,
З блиском золота кілець,
Рушники, з дитинства любі,
Ляжуть в стежку під вінець.
Чи коли від краю свого
Довгий шлях кудись лежить,
Рушником з хрестом в дорогу
Рід тебе благословить.
Рушники, рушники –
Наче долі сторінки,
Їхня мова писанкова
Збереглася на віки.

Поняття традиції, звичаї, обряди?

Звичай – загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін.

Традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично й передаються з покоління в покоління.

Обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов'язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов.

Змістові питання.

Отож, за результатами нашого опитування ми вирішили опрацювати такі питання:

1. Як ви розумієте поняття традиції, звичаї, обряди?

2. Хліб і рушник - одвічні людські символи?

3.  Що ви знаєте про сімейні обряди та звичаї.

- які обряди? при народження дитини

- які існують весільні традиції та обряди українців?

4. Що ви знаєте про календарні свята й обряди?

- які свята та обряди в зимовому циклі?

- які свята та обряди у весняному циклі?

- які свята та обряди у літньому циклі?

- які свята та обряди осіннього циклу?

5. Яких традицій та обрядів дотримуються у вашій сім' ї?

Аналіз результатів опитування.

Після поведення опитування ми були дуже здивовані та обурені. 

 Дуже мало однокласників відповіли правильно на питання. А який висновок? Наші друзі не знають навіть простих свят та обрядів українського народу. 

Тому ми вирішили сворити проект, який би знадобився одноліткам, надихнув пам'ятати, 
що ми - українці, що в нас є власні традиції, свята та обряди, ми повинні знати та берегти. Отож ми починаємо працювати! Буде цікаво!

Опитування.

План роботи.

План  роботи 

1. Опитування.

2. Аналіз результатів опитування.

3. Дослідження.

4. Презентація проведеного дослідження.

Огляд!

Команда « Краєзнавчата » рада вітати вас на нашому блозі! Ми учні 3-го класу. У кожного народу є свої традиції. Якби надати всім народам на світі вибирати найкращі з усіх звичаїв і звичок, то кожен народ, уважно розглянувши їх, обрав би свої власні. 



Ми зацікавилися, які ж  традиції та обряди є в українців. Для того, щоб відповісти на питання  « Старовинний народний звичай святкування закінчення жнив - це ...» , ми звернулися до своїх однокласників з опитуванням.